Укр Eng

Преса про нас

09.06.2007

Палаци-естетам

Завтра офіційно стартує 52-га Венеціанська бієнале сучасного мистецтва, а журналісти, критики, галеристи, куратори, арт-дилери вже оцінили ідеї, які представили у Венеції 55 національних павільйонів та куратор цьогорічної бієнале, американець Роберт Стор - з 6 по 9 червня у Венеції проходило так зване превю, перегляд нових робіт фахівцями з сучасного мистецтва.

Правда, вже завтра порадіти за ймовірну перемогу нашого співвітчизника Віктора Пінчука і за державу, адже Центр сучасного мистецтва Пінчука представляв Україну, ми не зможемо - нагороди проектам у цьому році роздаватимуть не на церемонії відкриття, як це було раніше, а навпаки - на фініші, 21 жовтнi. Iнтрига на 5 місяців забезпечена. Український павільйон відкрився в четвер, 7 червня, він привернув до себе увагу задовго до того, як експозицію почали монтувати - насамперед, звичайно, іменами світових зірок, які брали участь в українському проекті, - Сем Тейлор-Вуд, Марк Тічнер, Юрген Теллер. Очевидно, з цієї ж причини британська The Daily Telegraph назвала український проект у числі найбільш цікавих павільйонів - поруч зі своїм, французьким та іншими.

У четвер комісар проекту Пітер Дорошенко провів безліч екскурсій експозицією - для українських журналістів, окремо для іноземних журналістів, для офіційної української делегації, до якої входили віце-прем'єр Дмитро Табачник, міністр культури і туризму Юрій Богуцький, заступник міністра Тимофій Кохан, для найбільших європейських галеристів, для Елтона Джона зрештою, який прийшов на VIP-вечірку і одразу ж піднявся на другий та третій поверхи палаццо Поподополі і з ревністю колекціонера взявся оглядати виставлені роботи. За словами Віктора Пінчука, співаку найбільше сподобалася робота навіть не його улюбленої Тейлор-Вуд, а українця Сергія Браткова. Солідарність у цьому питанні з Елтоном Джоном проявили також Дмитро Табачник і принцеса савойська Б'янка, власниця палаццо Поподополі.

Найпопулярніша робота експозиції - триптих на лайт-боксі - панорама велетенського індустріального підприємства з арсеналом машинерії і оператор, що заснув за пультом. Картинка справді заворожує. Ще дві роботи Браткова, так чи інакше, лідирують у хіт-параді глядацьких симпатій - відеоінсталяція, що зображує процес виробництва труби з відповідними звуками і називається «Вагіна - моя батьківщина»(сексуальні асоціації - само собою зрозумілі), це відео демонструється в овальному отворі прямокутника, який нагадує мартенівську піч. Знімали його на заводі імені Карла Лібкнехта, власності Пінчука. Третій шедевр Браткова - лайт-бокс, що зустрічає гостей в елегантному садочку біля палаццо, на якому портрет шахтаря із простим таким, безпосереднім замурзаним обличчям, у касці, на робочому місці - і підпис, знущальний у контексті Венеції: «Палаци - робітникам». Утім про все по порядку.

Відкривається українська експозиція роботами британської зірки сучасного мистецтва - Сем Тейлор-Вуд, в яких художниця намагається розібратися, де ж закінчується відео і починається фотографія. На плазменному екрані застиг у стрибку танцівник Лондонського королівського балету Іван Путров, за мить він починає ледь-ледь хитатися в повітрі. Зафіксована мить «зависання» між дією і статикою, вдивлятися в це можна безкінечно, як і в чоловіка з «Останнього століття», який кліпає очима, в нього рухається кадик, димить цигарка, але все решта на картинці - звичайна фотографія. Видовище гіпнотичне.

З усіх іноземців, які брали участь в українському проекті «Поема про море», безпосередньо в Україні не була тільки Сем Тейлор-Вуд, до речі, на неї очікують у Києві на наступні вихідні - напевне, вона приїде на концерт свого приятеля Елтона Джона. Відтак якісь асоціації з Україною в її роботах можна знайти лише в постаті українця Івана Путрова, три з чотирьох представлених робіт уже виставлялись раніше, тільки оголена дівчина з мертвим лебедем (привіт славній Бйорк, яка, за словами організаторів, відвідала наш павільйон у вівторок, але на вечірці бути не змогла), що танув за допомогою комп'ютерних технологій, показувалася вперше. Але для прихильників зірки і фахівців ця прем'єра також була важливою.

Марк Тічнер, ще один модний британець, номінант на престижну премію Тернера, фахівець із гри слів і розкриття потенціалу мови в сучасному мистецтві, побувавши в Україні, знайшов для неї відповідний, на його думку, слоган - «Ми - українці. Що ще?». Звучить і сприймається неоднозначно, погодьтеся. Другий його витвір - кольорова абстрактна скульптура, кола, які весь час рухаються, - ззаду трохи нагадує тризуб, як заявляють куратори, спереду просто привертає увагу тих, хто пропливав по Гранд-каналу. Таку ж місію виконував і човен «Дніпро» із вмонтованим у нього діджейським пультом і плазменними екранами, який зробив чиказький художник Dzine. У Києві на нього найбільше враження справив Дніпро - річка, що з'єднує старе і нове місто, історію і сучасність, за його версією - діаспору, яку він бачив у Чикаго, і велику Україну, старе покоління і нове. Власне човен символізує зв'язок між цими двома світами, але з позицій нового покоління. Старий плавзасіб 1977 року чиказький умілець Хосе Луїс відремонтував, відновив кожні три дюйми і зробив фактично сучасний арт-об'єкт.

Інші роботи в українській експозиції - прекрасна психокімната Олександра Гнилицького і Лесі Заєць, де медіаінсталяції, звуки, відео, світло створюють імітації, оману, вони показують плин часу і плин думок, плин субстанцій. А відео, на якому в огні горить сумка Луї Віттон, прекрасно вписалося в реальний камін бібліотеки палаццо XVI століття. Щоб зняти це відео, художники спалили три сумки цієї марки, купленi у мюнхенській комісіонці. Дві з них, як зазвичай, виявилися підробками, натомість згоріла і одна правдива, статусна, дорога сумка.

Фотографії Бориса Михайлова в його - михайлівській, соціальній, безжальній - манері, в манері критичного реалізму: бомжі, п'яниці, дно, маргінали на тлі совкового міста, і позитив - немовлята з бірочками пологового будинку на тлі кічових рушників і покривал. Натомість німець Юрген Теллер, який реальність не відбивав, а створював заново в українській столиці та її околицях, назнімав соціальних контрастів у стилістиці «індастріал», але з нав'язливими картинками брутальної жіночої присутності. Українські фахівці навіть побачили у теллерівських фото явні ремінісценції із Бориса Михайлова. Більшість же критиків зійшлася на думці, що в «Поемі про море» українські художники представили цікавіші роботи, ніж іноземні зірки. Сем Тейлор-Вуд не обговорюється. Цей проект вийшов зовсім не компліментарним, з точки зору нашого патріотичного позитиву, але ж і наш реал далекий від позитиву. «Поема про море» справді цікава - з точки зору національної самоідентифікації, я впевнена, якби його робили самі тільки українські митці, ця «жерсть» не була б такою дзвінкою.

Як би там не було, український павільйон помітили - спрацювали і маркетинговий хід стосовно світових арт-зірок, і реклама по всій Венеції, і Елтон Джон та Віталій Кличко на вечірці. Пізня вечірка із вільним входом через півгодини перетворилася на закритий захід - охорона перестала впускати гостей, коли їхня кількість перевалила за 300. Найзатятіші проривалися з боку Гранд- каналу - прибувши на водному таксі, вони не зустрічали перепон.

Для забезпечення національної кулінарної ідентифікації з Києва прилетіли троє кухарів із ресторанів «Царське село» і «Первак», вони наварили 30 літрів борщу, наліпили три тисячі дрібнесеньких вареничків з сиром, вишнями, картоплею і грибами, подавали також делікатні канапки із сала із чорним хлібом, пиріжки з яблуками, маком, м'ясом. Горілку з перцем, буряк, чорний хліб і сало везли, природно, з України.

Віктор Пінчук був надзвичайно демократичним і світським, приділив увагу всім відомим галеристам і арт-критикам, братався з модними художниками і аж світився від задоволення проробленою роботою. Його задоволення від процесу і результату викликає надзвичайну симпатію - бо це не схоже на банальне вкладання грошей або лікування себе від нудьги. Втім задоволення не з дешевих - за словами українського олігарха, цей проект коштував понад мільйон євро. 930 тисяч бюджетних грошей Міністерства культури і туризму пішли на оплату місяця оренди палаццо (а всього експозиція триватиме 5 місяців) і приїзд офіційної делегації. До того ж роботи з проекту - це власність художників, а не PinchukArtCentre, інша справа, що в Пiнчука ексклюзивне право покупки. «Я не знаю, чи будемо ми представляти Україну в Венеції наступного року, але PinchukArtCentre через два роки точно буде показувати свій наступний проект у палаццо Поподополі.

Після закінчення бієнале «Поему про внутрішнє море» покажуть у Києві - орієнтовно взимку.

А детальніше про найгучніші проекти 52-ї Венеціанської бієнале, відгуки про українську експозицію, коментарі і враження читайте в наступному номерi «УМ».

 

Share |

Повернутися до списку статей

Відео

RSS Все відео
26.06.2026

Сюжет ICTV про YES Dinner Discussion у Гданську. 25.06.2026

26.06.2026

What Ukraine Needs Now. Discussion on the eve of URC2026 in Gdańsk

28.05.2026

Українські ветерани в Єльському університеті: перша Ukrainian Veterans Leadership Program

28.05.2026

Сюжет ICTV про першу хвилю UVLP у Yale Jackson School of Global Affairs. 26.05.2026

Сторінки 1 2 3 4 5 ... із 5
 

Новини

RSS Усі новини

«ЯК ЗАВЕРШИТИ ВІЙНУ?». У Києві відбулася щорічна зустріч Ялтинської європейської стратегії (YES)

13.09.2025

12-13 вересня в Києві відбулася щорічна зустріч Ялтинської європейської стратегії (YES) «ЯК ЗАВЕРШИТИ ВІЙНУ?». У конференції, організованій YES у партнерстві з Фондом Віктора Пінчука, взяли участь понад 800 провідних політиків, дипломатів, бізнесменів, військовослужбовців Збройних сил України, ветеранів, громадських активістів та експертів з понад 30 країн світу.

Прадавня історія України: від раннього життя до трипільських міст

11.09.2025

10 вересня 2025 року відбулася щорічна подія проєкту “Українська історія: глобальна ініціатива”. Вона була присвячена темі раннього життя на Землі, еволюції живого, неолітичним трипільським містам та сучасним методам археології. Хоча теми охоплювали величезний період, йшлося про єдине — що нового сучасна наука розповідає нам про життя людей на наших землях у довгій історичній перспективі. 

Фонд Віктора Пінчука надав допомогу 4-м партнерським центрам «Колиски надії» в Києві, Дніпрі, Хмельницькому та Кропивницькому

29.08.2025

Фонд Віктора Пінчука сплатив послуги з ремонту обладнання та придбав комплектуючі для відділень інтенсивної терапії новонароджених чотирьох партнерських центрів «Колиски надії» на базі Перинатального центру м. Києва, перинатальних центрів у складі Дніпропетровського регіонального медичного центру родинного здоров’я, Кіровоградської обласної лікарні та Хмельницької обласної лікарні загальною вартістю 572 000 гривень. Передано датчики потоку та дихальні контури до апаратів ШВЛ температурні та пульсоксиметричні датчики й інші витратні матеріали.

Сторінки 19 20 21 22 23 ... із 23

Проєкти

ЛюдинаСуспільствоСвітЗавершені проєкти
Створення та підтримка сайту: Креативна агенція «Арт Депо»