Новини
18.01.2024
Фонд Віктора Пінчука провів дискусію «Воєнні злочини, геноцид і депортація дітей» під час Всесвітнього економічного форуму
18 січня 2024 року Фонд Віктора Пінчука провів дискусію «Воєнні злочини, геноцид і депортація дітей» під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія). Захід є частиною проєкту Deciding Your Tomorrow / «Вирішуючи твоє майбутнє», організованого Фондом Віктора Пінчука та PinchukArtCentre у співпраці з Офісом Президента України. Учасники дискусії розглянули сценарії майбутнього України та її союзників у боротьбі з російською агресією. Проєкт зібрав світових політичних лідерів, мислителів та активістів для обговорення ключових аспектів захисту життя і свободи українців, що дає можливість краще зрозуміти важливість того, що відбувається в Україні.
У дискусії взяли участь Перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко, батько трьох депортованих із Маріуполя дітей Євген Межевий та його 8-річна донька Олександра Межева, яку росіяни протиправно вивезли з Маріуполя, представниця Президента України у Верховній Раді та депутатка Верховної Ради України Галина Михайлюк, а також оборонець Маріуполя і голова Київського Ветеранського хаба Гліб Стрижко. Модерувала дискусію виконавча директорка The Reckoning Project Джанін ді Джованні.
Відкриваючи дискусію, Джанін ді Джованні сказала: «Війна — це набагато більше, ніж ракети, F-16 і лінія фронту. Це більше, ніж бойові дії. Війна руйнує фундамент суспільства. А сім’я є його основою. путін намагається знищити Україну, викрадаючи дітей».
«Йдеться також про правосуддя. Якщо путіну дати змогу перемогти, він не зупиниться на Україні, він ніколи не зупиниться. Це не має зійти йому з рук, ми повинні створити прецедент і показати, що подібні злочини не залишаться непокараними», — додала Джанін ді Джованні.
Галина Михайлюк поділилася статистикою незаконної депортації росією дітей з України: «Ми вже зареєстрували понад 123 000 російських воєнних злочинів та злочинів агресії. На жаль, за підрахунками Офісу Омбудсмена, понад 700 000 дітей були депортовані з території України. Офіційно зареєстровано лише 1956 випадків».
Вона додала, що станом на 17 січня 2024 року в Україну було повернуто 517 дітей. «Якщо ми будемо робити все можливе для повернення по одній дитині в Україну щодня, нам знадобиться 55 років, аби повернути всіх», — додала Галина Михайлюк.
«Для нас украй важливо мати посередників у перемовинах із росією стосовно цього питання. Кожен може стати волонтером і допомогти більшій кількості українських дітей повернутися додому», — додала вона.
Олександр Корнієнко зазначив: «Депортація, навіть однієї української дитини, є геноцидом. Але, на жаль, йдеться про депортацію тисячі дітей».
Він також наголосив на важливості притягнення росії до відповідальності за злочини, скоєні в Україні: «Якщо ми не створимо правильний механізм притягнення росії до відповідальності за воєнні злочини, це відкриє скриньку Пандори для всіх авторитарних режимів у всьому світі».
Гліб Стрижко поділився своїм досвідом виживання в російському таборі для військовополонених із важким бойовим пораненням: «Перше, що зробили росіяни на сортувальному пункті — роздягли й забрали всі документи, які посвідчують особу та мій військовий квиток. Після цього нас відвезли в госпіталь і я думав, що хоча б там мені нададуть допомогу. Натомість до мене підійшов російський солдат, розщібнув і витягнув бандаж, який тримав мої тазові кістки».
«Вони хотіли зламати наш дух. Наші тіла й так уже були покалічені — навряд чи могло бути гірше. Але в кожного українського воїна є дух, стрижень, який вони хотіли зломити, — додав Гліб Стрижко.
Євген Межевий поділився історією депортації його дітей до росії та їхнього повернення: «Тепер моя середня донька боїться пострілів, будь-яких гучних звуків, гучної музики чи салютів. Новий рік для нас кошмар. Вона чує ці звуки, ховається під ковдрою і плаче. З нею відбуваються дійсно жахливі речі. Крім цього вона кричить вночі й це стосується всіх дітей».
Фотографії заходу можна переглянути тут.
Відео заходу доступно за цим посиланням.
