Новини
18.01.2023
Фонд Віктора Пінчука провів дискусію «Трибунали та репарації: як домогтися правосуддя» під час ВЕФ у Давосі
18 січня 2023 року в Давосі (Швейцарія) з нагоди Всесвітнього економічного форуму відбулася дискусія «Трибунали та репарації: як домогтися правосуддя». Захід відбувся в рамках проєкту Ukraine is You, організованого Фондом Віктора Пінчука та PinchukArtCentre у співпраці з Офісом Президента України. Проєкт об’єднав світових мислителів, експертів та свідків цих подій з України для обговорення нападу на нашу країну, російських воєнних злочинів, а також потенційних можливостей захисту та відновлення життя і свободи.
Участь в обговоренні взяли Андрій Єрмак, Керівник Офісу Президента України (онлайн); Еґілс Левітс, Президент Латвійської Республіки; Джеффрі Найс, колишній член Міжнародного кримінального трибуналу щодо Югославії; Жанін ді Джованні, виконавча директорка The Reckoning Project; Клаус Кресс, професор кримінального та міжнародного публічного права, директор Інституту міжнародного права миру та безпеки Кельнського університету та Антуан Гарапон, голова Комісії з відшкодування потерпілим, CORREF (Конференція релігій Франції). Модерувала захід Керсті Кальюлайд, президентка Естонії (2016-2021 роки).
Панельна дискусія розпочалася записом промови Андрія Єрмака з Києва: «Ми зареєстрували 80 тисяч злочинів, скоєних російськими загарбниками, загинуло понад 9 тисяч цивільних осіб, у тому числі 453 дитини. І це лише ті випадки, які наразі встановлені».
Він закликав створити спеціальний міжнародний трибунал для розслідування злочинів вищого політичного керівництва росії в Україні: «Кожен, хто вчиняв і продовжує вчиняти злочини, буде притягнутий до відповідальності. Справедливість – це ключ. ООН і Генасамблея вже визнали росію державою-агресором. Але ми маємо створити спеціальний міжнародний трибунал для покарання вищого політичного керівництва росії, винного у злочині агресії. Україна разом із державами-партнерами робить усе можливе, щоб досягти цієї мети».
У своєму виступі Еґілс Левітс зазначив, що міжнародне право не є досконалим, адже, як правило, юристи працюють у сфері національного законодавства. І відзначив, що у міжнародному праві у 20 столітті досягнуто багато: у Хартії ООН 1945 року є принцип заборони будь-якої війни. Окрім того досягненням також є Нюрнберзький трибунал, котрий відбувся після Другої світової війни, під час якого злочинці були звинувачені, крім інших злочинів, також у злочині агресії. «Цей трибунал був створений на основі домовленості між чотирма державами та мав величезний вплив на міжнародне право. Ми не маємо йти на поступки стосовно значення і впливу цього стандарту міжнародного права, тому що зараз відбувається злочин агресії з метою знищити іншу суверенну державу», – уточнив він.
Президент Латвії підтримав ідею Андрія Єрмака про створення спеціального трибуналу для розслідування воєнних злочинів росії, назвавши для цього дві причини: «Перше, це – не дозволити відступити від тих стандартів міжнародного права, які ми вже побудували. Тому що якщо ми приймемо таку поведінку однієї з держав, це означатиме, що принцип заборони війни буде скасовано. І по-друге, ми повинні домогтися справедливості саме для України».
Відповідаючи на запитання Президентки Кальюлайд про те, який міжнародний орган міг би притягнути до відповідальності вище керівництво росії, Джеффрі Найс заявив: «Надзвичайно важливо визначити на ранніх етапах, хто і коли що зробив. І чи ці дії є кримінальними і яка за це відповідальність. І відповідальність, власне, путіна». Насправді не має значення, хто саме це визначить, продовжив він, «за умови, що хтось це таки зробить і зробить найближчим часом». «Цей процес має бути швидким та остаточним. Так само як і Нюрнберзький процес. А воєнні злочини, зокрема, злочини проти цивільних, злочини проти людяності, є легко доказовими, і нас не повинні вводити в оману аргументи адвокатів, що це, мовляв, займе багато часу, і що це складно – не складно». Це могло б стати поштовхом для «всіх недосконалих процесів» міжнародного права та стримало б людей від вчинення подібних злочинів в інших частинах світу», - зауважив він.
«Я твердо переконаний у тому, що все, що стосується забезпечення притягнення до відповідальності має робитися українцями, в Україні. Не не представниками міжнародної спільноти. Вони можуть радити, але не дозволяйте їм керувати», – наголосив пан Найс. Він навів дві причини для цього: по-перше, це дозволить Україні уникнути міжнародного тиску щодо прийняття будь-яких рішень, пов’язаних із цими процесами, по-друге, розслідування злочинів, скоєних на українській землі, є привілеєм і обов’язком України.
У свою чергу, Антуан Гарапон зазначив: «Наступним кроком стане реалізація механізму для того, що буде після цього. А після цього будуть репарації».
Відповідаючи на запитання Президетки Кальюлайд про те, чому міжнародне співтовариство вагається притягати росіян до відповідальності. Клаус Кресс зазначив: «Ми маємо дивитися правді в очі – цей злочин агресії протягом багатьох років «виносили за дужки». І це не провина росії, це провина багатьох західних держав, які намагалися ігнорувати цей злочин і звертали увагу виключно на воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид».
Він погодився з думкою Джеффрі Найса про те, що керівну роль у розслідуванні злочину агресії росії повинні мати українці. Однак це навряд чи можна зробити на національному рівні, вважає він: «Що лежить в основі всіх зусиль, спрямованих на розслідування злочину агресії, так це намір притягнути до реальної відповідальності вище російське керівництво. Але з правових причин на національному рівні це зробити неможливо, принаймні щодо основних фігурантів: діючого президента країни, міністра закордонних справ, глави уряду. Вони мають імунітет».
Жанін Ді Джованні поділилася досвідом роботи з наслідками воєнних злочинів у Чечні та Сребрениці, а також наголосила на важливості своєчасного збору доказів скоєних злочинів на місцях: «Ми переважно є документалістами на місцях. Наш девіз: «Спостерігаємо, документуємо, перевіряємо і одного дня дістанемо вас». І гадаю, це є меседжем для всіх негідників – не лише для путіна – і в Африці, і знову-таки на Балканах. Ці жахливі злочини не залишаться безкарними».
