Укр Eng

Преса про нас

08.06.2007

Іноземці нас покажуть в Українському павільйоні Венеціанської біенале

 Вчора країни-учасниці 52-ої Венеціанської бієнале сучасного мистецтва офіційно представляли національні павільйони, міжнародний куратор Роберт Сторр та український меценат Віктор Пінчук говорили про мільйони, а Елтон Джон в гостях у українських художників вперше задумався про поповнення своєї колекції портретами харківських бомжів. Різні грані українського світу у Венеції вивчала ОЛЕНА РИБАКОВА.

Венеціанська бієнале - це як мінімум дві гігантські виставки одночасно. Одна - збірна солянка художників з різних країн, яких відбирає міжнародний куратор (цього року ним став професор Йєльського університету Роберт Сторр, що вже прославився конфліктом з міжнародним комісаром Ренато Квалья через перевищений бюджет в мільйон євро). Інша - національні павільйони, стенди і намети, де своє саме-саме показують окремі країни.

Так от, на відміну від колег-кураторів з Європи, Америки, Канади, Японії, яким кожні два роки доводиться сушити голову над слоганом і концепцією, для улаштовувачів української експозиції у Венеції в цій частині все ідеально просто. Вже четвертий рік Україна намагається розповісти всім, хто такі українці, де живуть і чому так трепетно реагують, угледівши синьо-жовтий прапор над Гранде-канале або почувши на берегах лагуни рідну мову.

Про те, що і на цей раз іншого Венеція від нас не дочекається, на відкритті з гордістю оголосив комісар українського павільйону Пітер Дорошенко. Четверо художників в збірній експозиції представляють Україну, хоча всі четверо в Україні давно не живуть. Ще четверо - стовідсоткові іноземці, що не знають про цю дивну "землю навколо Чорнобиля" майже нічого.

У тих, хто нас не знає зовсім, як, наприклад, прима британського відео-арта Сем Тейлор Вуд, ми вийшли навіть красивими. Українців пані Вуд знайшла на туманному Альбіоні: танцівника, якого приютив Лондонський королівський балет; гастарбайтеров, що нудьгують в кафе; домогосподарку, найняту, щоб доглядати за немолодим британцем. Все це стилізовано під класичні полотна і відформатовано так, щоб було схоже на відео.
Танцюрист, що підстрибнув, ледве помітно переміщається по повітрю. Дим над сигаретою в'ється так, ніби біжить цівка піску. Одна з найсильніших робіт художниці в українському павільйоні - відеоілюстрація до вірша Уїльяма Батлера Йєйтса: лебідь поволі, пір'їнка за пір'їнкою, тане поряд з тілом мертвої дівчини. Вийшов майже філософський етюд про межі матерії в часі і просторі - щоб таке побачити, до речі, цілком можна стерпіти навіть просторікування про українську гастарбайтерську душу, яка теж десь там розчленовується в чужій землі далеко від рідних садочків і хатин.

Харків'янинові Борису Михайлову, що давно перебрався до Німеччини, дістався протилежний полюс українського життя - зрима, просвічена камерою потворність. Тут все упізнається: опухлі від непробудного пияцтва лиця бомжів, обшарпані фасади, розбитий асфальт, непросихаючі калюжі. Цього разу акцент зроблено ще і на убогих смаках - молоді мами на півтораметрових фотографіях сповивають немовлят в ковдри з потворним кітчевим малюнком. Знято по-михайлівськи м'яко, з гумором, навіть із співчуттям, посиленим автопортретом самого автора - в таких же безглуздих сімейних трусах, як і ті, в яких дефілює по Харкову його п'яна модель. Тобто настроюєшся, ніби, спочатку на тему "мужики і баби", а проходиш весь михайлівський зал і розумієш, що на батьківщині, скільки б ти не втікав до Німеччини, потрапляти в об'єктив обов'язково будуть брати і сестри.

Інших фарб в українській палітрі загалом теж досить. Похмура відеоутопія від Сергія Браткова "Вагіна моя батьківщина". Витончений "талий" дизайн від Лесі Заєць і Олександра Гнилицького - репліка з приводу горезвісної українською домовитості, яка чомусь завжди спричиняє до невміння облаштувати власний побут. Антиглянець Юргена Теллера - бунт проти консюмеризму і нав'язаною глянцевими ЗМІ закоханості в тіло. Блискучі, як біжутерія, об'єкти чикагського дизайнера Dzine - єдиного, хто пам'ятав, що проект потрібно прив'язати до довженківської "Поеми про море", і створив човен на санях, спаяний із золотим велосипедом. Пародійний слоган "Ми українці. Що ще?" від британця Марка Тінчера і всюдисущої групи "Р.Е.П." на київські призивні банери "Любіть Україну" такий схожий своєю абсурдністю, що коментарів вже не потребує. І особисто пан Пінчук, із задоволенням все це показує і не соромиться назвати суму в мільйон євро - саме стільки головному українському покровителеві contemporary art коштувало цього року представництво на Венеціанській бієннале.

ОЛЕНА Ъ -РИБАКОВА, Венеція

Джерело: Коммерсант
Share |

Повернутися до списку статей

Відео

RSS Все відео
27.02.2026

Чи варто Україні розраховувати лише на себе?

27.02.2026

Заключна панельна дискусія Спеціальної зустрічі YES 24 лютого 2026 року

27.02.2026

Політика завершення війни: виборці, настрої та лідерство

27.02.2026

Інновації та прагматизм по-українськи – шанс для Європи. Санна Марін, Олександр Камишін

Сторінки 1 2 3 4 5 ... із 5
 

Новини

RSS Усі новини

Віктор та Олена Пінчуки створюють всеукраїнську мережу центрів ментального здоров’я для військових ПОВЕРНЕННЯ

13.01.2025

Віктор та Олена Пінчуки ініціюють загальнонаціональний проєкт, спрямований на підтримку  ментального здоровʼя військових, ветеранів та їхніх родин, які зазнали психологічної травми внаслідок російської агресії в Україні. Проєкт ПОВЕРНЕННЯ має на меті не лише забезпечити доступ до професійної ментальної допомоги, а й створити системну підтримку тих, хто пережив найважчі моменти війни.


Фонд Віктора Пінчука представить проєкт «Твоя країна понад усе – Перемагай з нами» у Давосі з нагоди ВЕФ 2025

10.01.2025

Майже три роки триває повномасштабне вторгнення росії до України. Українці продовжують боротися не лише за свою незалежність, але й за безпеку Європи, Заходу і всього світу, за свободу та західні цінності. Щоб підкреслити, що перемога України над російською агресією є ключовим інтересом міжнародних партнерів України і сильна підтримка має сенс також у дуже прагматичному сенсі, Фонд Віктора Пінчука проведе низку заходів під час Щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) у Давосі 2025 року. Крім традиційного Українського сніданку в Давосі, Фонд представить проєкт «Твоя країна понад усе – Перемагай з нами», а також знову буде співорганізатором Українського дому в Давосі.

У Чернівцях запрацював найбільший центр для поранених військових національної мережі RECOVERY

03.12.2024

15-й інноваційний реабілітаційний центр для поранених військових розпочав роботу в Чернівцях. Щороку тут зможуть отримувати якісні й безоплатні послуги з реабілітації понад 2 000 захисників і захисниць України. На сьогодні центр є найбільшим у мережі RECOVERY, яку Віктор та Олена Пінчуки заснували задля допомоги Сил безпеки й оборони. 

Сторінки 31 32 33 34 35 ... із 35

Проєкти

ЛюдинаСуспільствоСвітЗавершені проєкти
Створення та підтримка сайту: Креативна агенція «Арт Депо»