Преса про нас
«Назви своє ім'я», нехай його почують інші Віктор Пінчук та Стівен Спілберг презентували у Києві фільм про Голокост
Серед інших VIPів у залі Міжнародного центру культури і мистецтв позавчора можна було побачити Леоніда Кучму, Віктора Януковича та Олександра Мороза, віце-прем'єр-міністра Дмитра Табачника, Олега Рибачука, Віталія Кличка, Олександру Кужель, Євгена Червоненка... Але нехай пробачають мені всі перераховані високоповажні гості, зіркою того вечора був, звичайно ж, всесвітньо відомий режисер Стівен Спілберг, який до України приїхав уперше. Спілберг та бізнесмен Віктор Пінчук як співпродюсери презентували стрічку «Назви своє ім'я».
Зубра світового кінематографа, постановника культових фільмів «Щелепи», «Парк юрського періоду», «Порятунок рядового Раяна» та інших всі ми якось не уявляли без його фірмової кепочки та джинсової куртки - саме такими фото Спілберга рясніє iнтернет. Але на презентацію картини він прийшов не у «спецодязі», а в строгому костюмі, і ні на крок не відходив від свого колеги-співпродюсера Віктора Пінчука, жодним чином не демонструючи свій зірковий статус. На прес-конференції режисер ще раз підтвердив своє українське походження: українське коріння мають його тато і мама. До речі, за словами Віктора Пінчука, Спілберг, зійшовши з літака, вигукнув: «Нарешті я на рідній землі!», а після аеропорту вони відразу ж поїхали до Бабиного Яру, де поклали квіти.
Про картину «Назви своє ім'я» Спілберг відгукнувся дуже схвально: «Фільм Буковського - один з найблискучіших фільмів про Голокост iз тих, що мені доводилося бачити». Сам фільм є, як на мене, спробою автора відмовитися від традиційної подачі проблеми Голокосту з хрестоматійною нарізкою жахливої хроніки розстрілів і тортур. Трагедію єврейського народу автор подає не стільки вустами тих, хто пережив ті страшні дні, як через світовідчуття трьох дівчат-студенток, які розшифровували свідчення очевидців геноциду, зібрані Фондом Шоа (засновником цього фонду є сам Спілберг). Олена, Женя та Марина не лише розшифровували інтерв'ю - з їхньою допомогою сучасні покоління, необтяжені такими спогадами та й навіть розумінням усієї глибини цієї трагедії, ніби озирнулися на ті події. Сьогодні мало кому спадає на думку питання про ідентифікацію євреїв. Тоді ж характерні ознаки ставали смертельним вироком для мільйонів людей. Холод та нездатність бодай щось змінити режисер «малює» за допомогою природи - холодного снігу, що б'є у вікно, талої води, яка несе кудись людську скорботу. А фінальну частину фільму він віддає традиційним веселощам на місці сучасного Бабиного Яру, де молодь п'є пиво, а хлопчаки ганяють у футбол. У цей час сам автор розмовляє по телефону зi знайомим істориком Віталієм Нахмановичем, з'ясовуючи, де саме відбувалися розстріли...
Як розповів на прес-конференції Віктор Пінчук, ідея такого фільму з'явилася два роки тому. На його зйомки було витрачено мільйон доларів. Сергій Буковський каже, що фільм вийшов саме таким, яким він і задумував - ніхто ні в чому його не обмежував. Щоправда, довелося обмежувати сабе самого: режисер особисто переглянув півтисячі свідчень, зібраних Фондом Шоа, і кожне з них могло б стати сюжетом для окремого фільму.
Що стосується більш широкого представлення документальної картини, то незабаром вона буде показана на одному з центральних телеканалів. Можливо, її запропонують до програми якогось фестивалю. Також Віктор Пінчук вважає, що касета з цим фільмом має потрапити до кожної школи, «щоб діти знали свою історію». А ще меценат переконаний, що в Україні мають бути зняті фільми про Голодомор і Чорнобиль, які також базуватимуться на свідченнях очевидців.
До речі, Фонд Шоа продовжує співпрацю з Фондом Віктора Пінчука. Зокрема, на початку 2007 року буде завершено роботу над посібником для вчителів, що супроводжуватиме фільм, - він має стати частиною широкої освітньої програми з історії Голокосту.
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА
