Преса про нас
Металургійний магнат зачарований «Тріснутим яйцем» Джеффа Кунса
Живучи в радянські часи, 11-річний Віктор Пінчук стояв, завмерши, перед роботою Рембрандта «Блудний син» в Санкт-Петербурзькому «Ермітажі». «У той час я збирав марки і у мене була одна з цією картиною», - сказав він. «Але там було здорово, відчувалася енергетика оригіналу». Паралельно з накопиченням капіталу в металургійному бізнесі, цей українець почав колекціонувати роботи російських майстрів авангарду Наталії Гончарової і Петра Кончаловського, а згодом з'явився і співвітчизник Давид Бурлюк, засновник українського футуризму. З 2005 року пан Пінчук, якому на сьогодні виповнилося 52, зосередився головно на сучасному мистецтві - колекціонуючи і влаштовуючи виставки. На Венеціанській бієнале його однойменний Фонд відкрив своє власне, паралельне шоу. Сидячи в білому салоні своєї яхти, пан Пінчук нещодавно говорив про деяких інших художників, до яких він придивляється. Нижче наводиться відредагований запис.
—Келлі Кроу
«Нещодавно я зустрічався з деякими китайськими художниками, вони дуже сміливі. Українські художники, будучи молодшими, поки ще не настільки відважні, вони створюють роботи про місцеві проблеми, а я хочу, щоб вони мислили ширше, глобальніше. Іноді я намагаюся збирати художників з України в одній кімнаті з Деміеном Хьорстом або Джеффом Кунсом, щоб вони могли ставити питання і розвиватися. Але на даний момент моїм улюбленим українським художником є фотограф Сергій Братков. Він дійсно працює на високому рівні. У 2000 році він зробив кілька серій фотографій в українській військовій школі. Це прозвучить неполіткоректно, але ті жінки в уніформах такі сексуальні та агресивні. Одна з цих робіт висить у мене в офісі».
Олафур Еліассон також є одним з найбільш прогресивних художників, з якими мені будь-коли доводилося спілкуватися. У нього дансько-ісландське коріння, і його цікавить - ні мало, ні багато - сам всесвіт. Найбільше він відомий як людина, що створила «Водоспади» в гавані Нью-Йорка. Нещодавно я попросив його створити кілька інсталяцій, включаючи перехід з дзеркалами, для мого нового металургійного заводу.
Також у мене є суттєва колекція робіт Джеффа Кунса, «Тріснуте яйце» в тому числі. Це величезна скульптура фіолетового яйця, розбитого на дві частини. Вперше я побачив його в Лондоні в галереї Гагосяна на 10-ту річницю моєї першої зустрічі з дружиною. Фіолетовий - це такий потужний колір, ідеальна суміш холодного синього з гарячим червоним. Цілий рік я намагався його купити, але галерея не знала хто я. Тепер знає.
З цією скульптурою мене пов’язує ще одна особиста річ: за освітою я-інженер-металург, що спеціалізується на виробництві труб. Так от, я сказав Джеффу, що мені сподобалася його ідея розбити «яйце», бо це дозволило побачити товщину шкаралупи. Адже в трубній справі все зводитися до діаметру і товщиною стінки. Вперше мені вдалося торкнутися обох сторін одного цілого. З Роденом так не вийде».
